Чому в Україні немає old money? Причини не тільки в тому, що приватна власність була заборонена законом, але у є ментальності. Чи багато зараз заможних українців можуть сказати, що вони побудували щось таке, що зможуть передати своїм онукам і це багатство тільки примножиться через 100 років? Мислення – це ключ. У цій статті я поділюся своїм досвідом спілкування з сім’ями old money у Норвегії і поділюся своїми думками, чому українцям складно сформувати такий прошарок суспільства.
Вікіпедія:
Старі гроші (англ. Old money) — це «успадковане багатство усталених родин вищого класу (тобто джентрі, патриціїв)» або «людина, родина чи рід, які володіють успадкованим багатством».
Цей термін зазвичай описує соціальний клас заможних людей, які зуміли зберегти своє багатство протягом кількох поколінь і часто вважаються представниками де-факто аристократії в суспільствах, де історично відсутній офіційно встановлений аристократичний клас.
В Україні таких людей майже немає. Ми живемо в культурі, де кожне покоління починає з нуля. Де розкуркулення, голодомор, війна, бідність і виживання заклали в підсвідомість переконання: «мати — небезпечно», «виділятися — страшно», «гроші — це нестабільно».
У цій статті я хочу подивитись на ментальність old money як на певний вектор. Зрозуміти, чим вони мислять і що передають своїм дітям. І поговорити про те, чому нам, українцям, часто складно навіть уявити такий тип багатства. І як ми можемо це змінити — хоча б із себе
Що виділяє old money: ключові психологічні риси
Перше, що видає наявність old money у Норвегії, це вивіски типу «ми тут з 1957 року», «це започатковано у 1905», а на сайтах деяких компаній є згадки про заснування ще у ХІХ. Це не хайп, не маркетинговий хід, це реальна історія бізнесу у Норвегії.
Друге – це тотальна монополізація. У кожному місті будуть одні й ті ж магазини продуктів, одягу. Це говорить що ключові фінансові потоки збережені у руках невеликої групи людей.
Інформація з відкритих джерел:
- NorgesGruppen (~43 % ринку)
- Тип компанії: приватна, закрита акціонерна компанія
- Основний власник:
- Johannson AS — родинна компанія, яка володіє контрольним пакетом
- Керує нею родина Йогансонів (Johannson family)
- Голова ради директорів: Odd Reitan (до 2000-х), нині — представники Johannson
- Найбільші бренди: Kiwi, Meny, Spar, Joker, Nærbutikken, Deli de Luca
- Цікаво: родина Йогансонів належить до найвпливовіших у норвезькому роздрібному бізнесі понад 150 років
Якщо чесно, мені важно уявити – 150 років!
Якщо ви приїдете до невеликого містечка, то можете виявити, що 30, а то й 50% приміщень (комерційних або житлових) належить одній сім’ї. І одразу скажу, що ви ніколи не зрозумієте, кому саме належить багатство, бо тут не прийнято його надмірно афішувати. Власника нерухомості ви зустрінете у скромному одязі за кермом непримітного Вольво, а поруч буде стояти Тесла, з якої вийде литовський будівельник, що 20 років виплачуватиме кредит за це авто.
У людей із ментальністю old money рідко побачиш поспішність або бажання щось довести. Їхня впевненість тиха. Вона не потребує гучних слів чи демонстративних дій. Це внутрішній фундамент, сформований у середовищі, де гроші не викликали страху чи сорому.
Хочу виділити такі особливості:
Перша риса – відчуття безпеки у тому, щоб мати багато.
Вони не бояться мати і не бояться втратити. Це не означає, що їм все байдуже. Просто їхня ідентичність не залежить від кількості нулів на рахунку. Гроші для них – це звичний фон, не емоційний тригер. Це інструмент. Про прибутки і витрати, кризи та можливості вони говорять однаково спокійно та рівно.
«Зараз у нас є питання з прибутками, тому ми продали житло в Осло і переїхали до меншого міста. Це дозволяє нам оптимізувати витрати» – про це мені розповідають спокійно і без надриву. Я подумала, чи могла я б почути таке зізнання в Україні? Мабуть, ні. Хтось би приховував би інформацію про проблеми з грошима, а хтось би роздув би з цього велику трагедію «всьо пропало».
Друга риса – спокій до успіху інших.
У соціальних мережах ви не знайдете пост типу – дивіться, у мене нове авто чи сумка Hermes. Вони не змагаються, не реагують на чужий статус, бренд або картинку в Instagram. Вони вже давно не в цій грі. Протилежність – порівнювати, конкурувати з кимось, показувати свої ознаки багатства – це ознака того, що внутрішньої опори бракує.
Третя – вміння сказати “ні” без агресії й почуття провини.
Old money не намагаються догодити. У них чіткі кордони, сформовані ще з дитинства. Це дає їм змогу керувати ресурсами: фінансами, часом, енергією. Те, з чим мені доводиться багато працювати – синдром «хорошої» дівчинки, повністю відсутній. І найприємніше те, що послання завжди чітке: «ні» це ні, а «так» це так.
Четверта – довгий горизонт мислення.
Вони не приймають рішень імпульсивно. Їм не потрібно все “тут і зараз”. Вони готові чекати, інвестувати, будувати стратегії. Це мислення довгих циклів, а не коротких перемог. Це проявляється у тому, як вони будують будинки, які меблі купують, скільки грошей інвестують, наприклад, у теплоізоляцію житла. Все як наче робиться на 50-100 років наперед.
І нарешті – естетика та стриманість.
У них немає потреби демонструвати багатство, швидше навпаки. Увага до деталей, якісні речі, мінімалізм. Стиль, у якому головне – це глибина, а не зовнішній ефект.
Ці риси не виникають за рік. Вони формуються в середовищі, де є традиція передавати не лише капітал, а й цінності. Саме цього бракує в українському контексті.
«Світлано, бачиш, ці яблука із Іспанії. А ці – норвезькі. Ми купимо ці. Бо якщо ми купимо іспанські, то наші гроші підуть до іспанського фермера, і він заплатить податки вдома. А норвезький фермер заплатить податки тут, і вони підуть на благоустрій нашої країни». Для мене це не про патріотизм, а про фінансову грамотність і розуміння того, як працює грошовий обіг.
Є ще одна річ, яку я помітила саме у Норвегії – соціальна відповідальність. Ви можете знайти норвезьких мільйонерів на волонтерських заходах, благодійних вечорах, на суботниках. У них не спадає корона, коли вони підмітають вулиці разом з усіма сусідами. У будь-якому віці за бідь-яких статків вони проводжують брати участь у житті соціуму, діяти та впливати.
Варто зазначити ще один нюанс: це родинні цінності. Більшість тих, з ким я знайома, знаходиться у довготривалих стосунках. Не знаю, як це працює, але навіть молодь не може похвалитися, що було багато партнерів чи романів, усі вони якимось чином обирають тих, з ким йде гра в довгу. Можливо, це пояснюється спільними цінностями, за якими обирається партнер. А можливо, і спокійним дитинством, після якого немає потреби шукати партнера з травмами, щоб щось допрожити чи допрацювати. Так, є розлучення і розриви, періоди самотності, але все-таки родина багато значить. Бо кому ж тоді передавати гроші та бізнес, якщо не виховати достойних нащадків з достойним партнером?
Чому в Україні це не працює
Ми – народ, який не просто втратив традицію багатства. Ми втратили саму можливість передавати щось із покоління в покоління. Розкуркулення, голодомори, війни, репресії, еміграції. Те, що мало б стати «старими грошима», було знищено разом із маєтками, прізвищами, мовою і свободою мислити стратегічно. Все, що залишилось, інстинкт виживання і страх бути викритим
У більшості українських родин відсутнє позитивне наслідування, коли передаються не тільки гроші, а й правильне ставлення до них. Кожне покоління починає заново. Без опори на досвід, без капіталу, без традицій, без відчуття: «я частина чогось більшого». Замість упевненості передаються сором, тривога, внутрішня заборона «мати».
Установки, які передаються:
▪️ «Не висовуйся»
▪️ «Живи скромно, бо заберуть»
▪️ «Справжні люди не хваляться грошима»
▪️ «Будь як усі, не виділяйся»
▪️ «Якщо багато маєш, обов’язково за це заплатиш»
Усе це формує глибоку недовіру до грошей. Навіть коли вони є, з’являється тривога. Здається, що це тимчасово. Що потрібно якнайшвидше витратити, поділити, сховати. Показати, що ти «такий, як усі», щоб не стати мішенню. Скільки ви знаєте багатих людей, які приховують свої статки, використовуючи купу різних «схемок»?
Ми звикли до того, що багатство – це ризик. А не опора.
І навіть якщо в сім’ї хтось уперше піднявся, психологічна травма поколінь залишається. Вона звучить у голосі мами, яка каже «не купуй нове, ще це не доносили». У бабусі, яка кладе гроші «на чорний день». У дитині, яка вчиться соромитись того, що має більше, ніж інші.
Виникає цікавий парадокс: багаті ховають статки, а бідні намагаються показати свою елітарність через атрибути розкоші. Ми бачимо в соціальних мережах сторіз фейкових мільйонерів, які прямо кричать «подивись, у мене є гроші». І це також про страх, про намагання вхопитися за цей період багатства, бо завтра його може не бути. Бо завтра можуть прийти «маски шоу» до твого бізнесу, або виникне ще якась непоборна зовнішня ситуація, коли доведеться залишитися з нулями, якщо не з мінусами.
Як змінити мислення: шлях до фінансової еволюції
Ментальність old money не виникає миттєво. Це не про “почитати книжку і перестати боятися грошей”. Це про внутрішню трансформацію. Про зміну позиції, з якої ти дивишся на гроші, себе і майбутнє.
Я дуже хочу помилятися, але, здається, українцям треба змиритися, що у нас постійно щось відбуватиметься. Останні 3-4 покоління нам довелося пройти через війни, розкуркулення, революції, окупації і т.д. Але на відміну від наших предків, ми отримали круті бонуси: доступність знань про фінанси, можливість інвестувати за кордоном, приклади позитивних родинних грошових історій, можливість працювати або відкривати бізнеси в інших країнах і т.д. Тож коли зовнішній світ відчиняє двері, варто перед першим кроком змінити внутрішні правила, за якими будуються твої стосунки з грошима.
- Визначити свої установки
Перший крок – чесно подивитися на те, що ти несеш всередині себе. Чиї голоси звучать у тобі, коли ти плануєш витрати або піднімаєш ціну? Можливо, це не твоя думка, а бабусин страх? Можливо, це досвід виживання, якого вже давно немає, але він досі керує твоїм вибором? Що для тебе дорого? Чому треба економити? - Навчитись бути з грошима спокійними
Не боротись. Не доводити. Не “рятувати всіх” своїм успіхом. А просто бути. Спокійно заробляти. Спокійно витрачати. Спокійно приймати. Навіть одна ця навичка – величезний прорив для багатьох із нас. - Запровадити довгострокове планування
Old money мислять десятиліттями. Знаю, що буде багато заперечень: у нашій країні не можна планувати. Але варто хоча раз на день допускати думку: якщо я будую щось, що буде існувати ще 100 років, то що я хочу зараз зробити? Навіть якщо ти – перше покоління, яке піднялось, це не причина зупинятись. Подумай: що ти можеш створити не лише на зараз, а й на “після себе”? Який досвід, яку культуру, які сенси ти зможеш передати далі? - Створити «структуру» – енергетичне поле для себе, усієї родини.
Навіть невелику. Першу інвестицію. Невеликий фонд. Традицію вести сімейні бюджети. Говорити з дітьми про гроші. Ці речі змінюють реальність більше, ніж великі суми.
Створи стержень, навколо якого формуватиметься багатство твої родини. Передай повагу до грошей.
- Припинити соромитись багатства
Це, мабуть, найглибший пласт. Українці часто живуть із переконанням, що “мати – небезпечно”. Але без дозволу на власний ресурс ми не зможемо створити стабільності ні для себе, ні для майбутніх поколінь.
Це не швидкий процес, але він реальний.
І починається він з внутрішнього вибору: передавати у спадок не страх, а силу.
Як виховувати дітей із ментальністю old money
Дітям не потрібно багато грошей. Їм потрібна опора. Потрібне середовище, в якому вони з дитинства вчаться поводитись із ресурсом спокійно, впевнено й відповідально.
- Не уникайте теми грошей у спілкуванні з дітьми
Навчіть їх говорити про фінанси без сорому. Дайте зрозуміти, що це не табу і не привілей. Це просто частина життя, така сама, як вода чи їжа. У здорових сім’ях про гроші не мовчать, але (!) не хизуються ними й не бояться. - Показуйте приклад, а не результат
Діти не запам’ятають суму на картці, але запам’ятають, як ви реагували на рахунок у ресторані, податки, великі витрати чи непередбачені зміни. Саме з ваших реакцій формується їхнє майбутні фінансові програми.
В дитинстві я ніколи не думала, що у мене заможна родина. Допоки хтось з однокласників мені не сказав: «ну канєшно, ви ж багаті». Для мене це було відкриттям. Мій дитячий мозок не бачив реальний світ, я його бачила через призму ставлення батьків до грошей. Наша сім’я не була супербагатою, але вирізнялася: у нас було авто, нова техніка. У 90-ті роки, коли декому було складно навіть їжу купити, мій тато возив мене святкувати день народження у ресторані. Але при цьому я свято вірила, що ми бідні, бо батьки постійно сварилися через гроші. Я постійно чула «нема грошей», «гроші закінчилися», «треба позичити у когось» і т.д.
- Давайте керувати маленькими сумами
Нехай дитина вчиться планувати, витрачати, помилятися. Гроші мають бути не «магією батьків», а реальним ресурсом, який вона може відчути в руках. Скільки давати – кожна родина вирішує сама. Важливо не бігати з контролем і порадами і дати дитині робити помилки. Власні помилки - Не купуйте любов
Old money не «закривають» емоційні діри подарунками. Навпаки, вони виховують відчуття меж, відповідальності, самостійності. Дитина має знати: її цінність не залежить від кількості речей у кімнаті.
Моя знайома сказала, що не може зустрітися зі мною на каву: «Зараз складно з грошима, я взяла кредит сину на електросамокат, тому мені треба зараз відмовляти собі у всьому». Як багато в Україні історій, коли батьки чи діти приносять себе у жертву, щоб не почуватися «гірше всіх». Гроші сьогодні будуть, завтра їх може не бути, післязавтра – їх буде багато. Це не привід жертвувати собою, щоб створити ілюзію, що дитина може отримати все, що захоче, аби лише батьки не мучилися провиною за бідність.
- Не створюйте ілюзії вічної подушки
Навіть якщо ви забезпечені, важливо навчити: у дорослому житті є зони, де потрібно діяти самостійно. Не забирайте в дитини досвід дорослішання. Він важливіший за фінансову безпеку.
Що важливе я побачила у Норвегії? Батьки інвестують в освіту і таланти дитини. Розповім одну особливість – тут не має репетиторів, бо система освіти побудована таким чином, що проблеми у навчанні повинні вирішуватися школою, а не батьками. Але теж є престижні університети, спеціальності, де є великий конкурс. Тому батьки підтримують дітей, але у дорослому віці вони дбають про себе самі. Так, у випадку сімей old money ці діти працюватимуть у сімейній компанії, але їхня освіта дозволятиме отримати робочі пропозиції з неменшою зарплатнею, бо вони матимуть престижний диплом.
- Передавайте сенс, а не просто ресурс
Розповідайте сімейну історію. Пояснюйте, як створювались ці гроші, яку ціну за них заплатили, чому ви цінуєте те, що маєте. З одним важливим нюансом – без навіювання почуття провини. «Я заради тебе працювала на 3 роботах» – це про створення енегетичного боргу, який дитина ніколи не віддасть. Це про маніпуляції і постійне відчуття провини. Передавайте повагу до грошей, як до ресурсу та інструменту.
І найголовніше – навчити дитину оцінювати себе та інших не за кількістю грошей на рахунках, а за системою спільних цінностей.
Завершення
Ментальність old money- це не про багатство, яке передали вам.
Це про вибір: ким ви хочете бути для своїх дітей. Людиною, яка повторила історію виживання? Чи тим, хто збудував нову традицію – опори, ясності, достатку? Ми не можемо змінити минуле. Але можемо зупинити ланцюг страхів, боргів і сорому. І почати будувати щось нове, навіть якщо ти перша/ий у роду, хто має таку можливість.
Якщо ти відчуваєш, що готова працювати з фінансовими сценаріями, з внутрішніми заборонами на “мати”, з родовими установками, які досі впливають на твоє життя, я можу підтримати тебе в цьому процесі. Я працюю через системні розстановки, енергетичні й психологічні практики, і допомагаю не просто «розблокувати» гроші, а створити всередині той простір, де вони можуть залишитись.
Напиши мені, якщо ця стаття щось у тобі відкрила.
Можливо, саме зараз – той момент, коли варто почати будувати свою історію old money;)
Світлана Чумаченко
Підсумок статті, створений ШІ
- Хто такі old money: суть, психологія, поведінка
- Гроші не як ціль, а як норма середовища
- Відсутність метушні, тривоги, демонстративного споживання
- Мислення поколіннями: «Ми будуємо не для себе, а для наступних»
- Стійкість до криз — внутрішня опора + звички підтримки себе
- Роль освіти, культури, етикету, кола спілкування
- Інституційність: фонди, сімейні ради, правила збереження капіталу
- 2. Що виділяє old money — ключові психологічні риси
- Спокій і гідність (немає потреби щось доводити)
- Вміння керувати ресурсом, а не розкидатись ним
- Стратегічне мислення (довга гра, терпіння)
- Емоційна стабільність (не «емоційні гойдалки» від грошей)
- Відчуття «я маю право», без провини чи тривоги
- Легка дистанція — вміють сказати “ні”
- Естетика, лаконічність, вибірковість
- 3. Чому в Україні це не працює
- Відсутність наслудвання: кожне покоління починає з нуля
- Травматичний досвід: розкуркулення, війни, еміграції, злидні
- Психологія виживання > мислення достатку
- Шрами бідності: сором, демонстрація, потреба хвалитись
- Гроші = ризик, страх, що заберуть
- Установки: «ти не краще за інших», «згадуй, звідки ти», «не висовуйся»
- Відсутність культури багатства: багатство або приховують, або кричать про нього
🔹 5. Чому навіть ті, хто має гроші, не стають old money
- Фінансовий успіх = перше покоління, яке заробило. Але:
- не передає знання дітям
- не створює структури (фонди, інвестпортфелі, сімейні ради)
- не формує нової етики — діти ростуть у тривозі, порожнечі або знецінюють працю
- Прагнення “дати все дітям” → виростають споживачі без цінностей
- Страх втратити → контроль і тиск, замість передачі мудрості
- Емоційна незрілість + культ “успішного батька/матері”, що знецінює власну ідентичність дитини
🔹 6. Як змінити мислення — шлях до особистої фінансової еволюції
- Усвідомити установку бідності: в мені — не мій досвід, а поколінь
- Перестати боятися багатства: воно не робить гіршим
- Перестати доводити: гроші — це не про вартість тебе як людини
- Думати в довгостроковій перспективі: як ці гроші працюватимуть через 10–20 років
- Почати створювати системність: фонди, інвестиції, традиції, структури
- Розвивати культуру вибору, стилю, поваги до ресурсів
- Прибирати тривогу — вона створює шум і хаос у фінансах
🔹 7. Як виховувати дітей із ментальністю old money
- Вчити говорити про гроші спокійно
- Пояснювати: звідки беруться ресурси, що таке праця, інвестування, підтримка
- Давати завдання керувати невеликими сумами з дитинства
- Формувати культуру відповідальності, а не заборон і контролю
- Розвивати внутрішню опору: «ти маєш цінність не тому, що ми багаті»
- Дати дитині досвід заробити і створити
- Не рятувати, не платити за провали, не створювати ілюзії «все буде завжди»
